Пастирське послання ієрархів Української Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки на Великий піст

“Відчини мені двері покаяння, Життєдавче, - молиться зранку дух мій у святім твоїм храмі, бо вся моя тілесна храмина осквернена; але ти, Щедрий, очисти мене своєю ласкавою милістю.” (На Утрені у Неділю митаря і фарисея)

Навчаючи вірних про цикл свят і дні поминання святих, які входять до літургійного року Візантійської церкви, Отці Церкви часто використовували символ дверей, як ми це бачимо у наведеній цитаті  зі служби Утрені. Справді, як паломницька спільнота, що мандрує до небесного Єрусалиму, можемо сказати, що ще зовсім недавно ми пройшли крізь двері, що символізують кульмінацію святкувань з нагоди народження і хрещення нашого Господа. І, зачинивши їх за собою та пройшовши кілька кроків, ми дійшли до других дверей, через які вступаємо у час Великого посту. Великий Піст - це благословенний час очищення, оновлення і навернення, який охоплює все наше буття: фізичне, психологічне і перш за все духовне, в рамках підготовки до величного святкування смерті, погребення та Воскресіння нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа.

Щороку в цей час ми запитуємо себе: як нам ефективно використати цей час Великого посту, щоб могти дійсно перемінити наш розум, тіло і дух? На щастя Церква у своїй мудрості дає нам відповідь через уроки Євангелія  у неділі безпосередньо перед початком Великого посту. У них ми знаходимо конкретні засоби приготування до Великого посту, для того, щоб пройти ці 40 святих днів  з певністю у своїй остаточній перемозі.

У неділю Закхея (Лк 19:1-10) ми дізнаємося з Євангелії, що нам слід мати особисте і сильне бажання навернення, якщо ми хочемо скористатися з часу Великого посту. Неділя Митаря і Фарисея (Лк. 18:10-14) навчає нас, що покірне визнання нашої особистої гріховності є також необхідною умовою.  Неділя Блудного Сина (Лк. 15: 11-32) навчає нас великою мірою того, що Бог огорне нас своїм безмежним прощенням і милістю, якщо ми зробимо, принаймні, один крихітний крок до Нього у покаянні.  М’ясопусна неділя (Мт. 25:31-46) представляє нам лякаючі ​​картини Страшного Суду та напімнення Христа, що тільки через діла милосердя до наших братів та сестер, які є у потребі, ми уникнемо вироку вічного засудження. Нарешті, ставши на порозі Великого посту, Євангеліє Сиропусної Неділі (Мт. 6: 14-21) навчає нас, що щире прощення наших кривдників є ключем, що гарантує нам Боже милосердя і прощення за наші власні провини.

Під час Великого посту, ми щиро закликаємо вас часто звертатися до Євангельської науки цих неділь приготування, розмірковуючи над нею та глибоко замислюючись над золотими скарбами Божої благодаті, мудрості та любові, якими вона багата.

Якщо ми це виконаємо, тоді на завершення нашої Великопосної мандрівки виявимо, що для  нас відчиняються інші двері: двері, які ведуть до святкування невимовної радості славного Воскресіння з мертвих нашого Господа; двері, які ведуть нас до сильнішої, глибшої, сміливішої і життєрадіснішої віри в Христа, що яскраво світить для всіх. Дійсно, збираючись на Великдень у наших парафіяльних церквах, ми можемо ставати сучасними зразками тих стародавніх спільнот, в яких колись проповідував святий Павло та яким "Бог відкрив двері віри" (Діян.14:27).

Звичайно, дар віри не є чимось, що зберігається у таємниці чи приховується. Ми покликані виявляти його перед усім світом, “поставити його на свічник, і він світить усім у хаті” (Мт. 5:15). Перефразовуючи слова, які виголошуються в час нашого хрещення, нам слід "взяти запалену свічку і прагнути протягом всього нашого життя сяяти світлом віри і добрих вчинків..."

Коли ціла наша істота наповниться радістю віри, тоді нашим природним бажанням має стати прагнення розділити цю радість і цю віру з іншими. Наш Святіший Отець Папа Франциск наголошує на цьому благородному привілеї та відповідальності християн у своєму блискучому Апостольському поученні “Evangelii Gaudium” (Радість Євангелія), в якому він пише, що Добра Новина нашої віри є “радістю завжди новою, радістю спільною”. Це - також відображено у рішеннях минулорічного Синоду Єпископів нашої Української Католицької Церкви, який в рамках програми духовного відновлення парафії: “Жива парафія – місце зустрічі з Живим Христом”, - 2014 рік присвятив розвиткові місійного духу нашої Української Церкви.

Сама природа і місія Церкви означає, що ми покликані свідчити про Христа та ділитися Доброю Новиною з іншими. Нехай Великопісна мандрівка, яку ми розпочинаємо, буде часом справжнього духовного навернення та оновлення для всіх нас. І нехай усіх, які прагнуть пройти крізь двері, що ведуть до зустрічі з Христом і Церквою, провадить світло нашого доброго прикладу.

 

+Стефан Сорока
Митрополит Української Католицької Церкви у США
Архиєпископ Філадельфійський для українців

+Річард Семінак
Єпископ Чіказької єпархії святого Миколая

+Павло Хомницький (автор)
Єпископ Стемфордської єпархії

+Іван Бура
Апостольський Адміністратор
Пармської єпархії святого Йосафата

 

Великий Піст 2014 р. Б.